З 60 – 70–х років ХІІІ століття розпочинається наступний етап генуезької колонізації чорноморських берегів. Найдавніші відомі на цей час писемні свідчення про спроби генуезців створити колонію на березі Феодосійської затоки відносяться саме до 70-х років ХІІІ століття [19,147-148]. Генуезці влаштувалися у Кафі не без допомоги татар, які в той час вже володіли значною територією в Криму [36,20]. У 70-х роках ХІІІ століття генуезькі купці, діючи вже як представники своєї метрополії – Генуї, домовилися з тодішнім господарем Кафи золотоординським ханом Оран – Тимуром і отримали дозвіл на торгівлю та будівництво будинків й магазинів . Хан за це стягував мито з усіх товарів [41,19]. На питання, чому татари дозволили генуезцям заснувати колонію у Кафі, на наш погляд, вдало відповідає С.А.Секиринський: “Можливість продавати захоплених під час війни полонених та обмінювати продукти скотарства й грабежу на заморські товари, можливість отримання великих прибутків від митних зборів на іноземні товари, а також щедрі подарунки татарському намісникові та його оточенню – такі головні мотиви, що спонукали татарських правителів Криму дозволити італійцям заснувати тут свою колонію. Оскільки становище генуезців на Чорному морі було на той час більш міцним, ніж венеціанців, а дари генуезців татарській знаті більш щедрі , ніж їх суперників, - це, треба думати, й стало визначальним у рішенні татарських беїв віддати перевагу саме генуезцям” [36,20]. Так чи інакше, але генуезці міцно закріпилися в Кафі. Візантійський історик ХІІІ століття Нікіфор Григора розповідає про те, як купці з Генуї заснували колонію в Кафі на чорноморському узбережжі. Він пише: “Генуезці спочатку задовольнилися невеликою частиною території, на якій жили без огорожі, окрім рову та насипного валу, що були зведені начебто для захисту від венеціанців, які торгували в Сугдеї (Солдайї). Після цього, вони (генуезці) таємно почали привозити сухим шляхом або морем каміння та інші матеріали... й, на кінець, зайняли місця більше, ніж їм було відведено. Але не задовольнившись цим, вони бажали збільшити свої двори, й під приводом необхідності збільшити комори для товарів, поширили своє місто за вал і рів та звели там стіни” [41,20]. Вже у перші роки існування генуезької колонії Кафа стає значним центром транзитної торгівлі. Східні товари, що потрапляти сюди, надходили з розташованого поблизу Солхату (сучасний Старий Крим), який став адміністративним центром татаро-монгольських володінь в Тавриці [18,16-17]. Солхат доволі часто згадується в генуезьких нотаріальних актах, дипломатичній та діловій переписці. Тому не залишається сумнівів, що Солхат в ті часи мав важливе значення для генуезців. Для них Солхат – це пункт найважливіших торговельних угод. В. Юргевич ще у 1863 році досліджуючи Статут генуезьких чорноморських колоній, котрий був виданий в Генуї у 1449 році, зазначав наступне. Статут Кафи 1316 року з одного боку забороняв генуезьким торговцям перебувати досить довго у Солхаті та не дозволяв продавати там свої товари, а з іншого – радив без обмежень робити генуезцям тут закупки[50,831-832]. Про адміністративний устрій генуезької Кафи у перші десятиліття її існування нам майже нічого невідомо. Правили колонією консули, яких призначали строком на один рік із Генуї. Переважна більшість істориків вважає, що однорічне консульство було введене з тим розрахунком, щоб тимчасовий господар Кафи не встиг збагатитися у цьому місті. Про адміністративний устрій Кафи та про генуезьких консулів дещо згадують документи з архіву в Генуї, що датуються 1281 та 1284 роками. Але вони містять надто небагато матеріалу, який міг би допомогти нам висвітлити цю проблему. Мало що пояснює і перший Статут Кафи, що був прийнятий у 1290 році. Від нього до наших часів дійшли лише заголовки статей. За серйозними торговими успіхами Кафи уважно слідкував і головний конкурент – Венеція, позиції якої у чорноморській торгівлі ставали дедалі слабкішими. З метою розібратися з ненависними конкурентами - генуезцями, в 1296 році у Чорне море увійшов венеціанський флот. Було захоплено декілька генуезьких кораблів [37,158]. Венеціанці взяли в облогу місто і після тривалого опору, що чинили мешканці Кафи, здобули його. Але святкувати перемогу венеціанцям довелося недовго. Після того, як флот Венеції залишив Чорне море, генуезці повернулися у Кафу. Все знову стало на свої місця: генуезці у Кафі, а венеціанці у Солдайї. Боротьба генуезців з венеціанцями перепліталася з боротьбою представників обох італійських республік з татарами. І, хоча торгівля з Генуєю і Венецією приносила татарській феодальній знаті немалі прибутки, відносини між татарами та італійцями були не завжди мирними. Багатство приморських міст Криму притягувало жадібні погляди кочовиків. В травні 1308 року військо золотоординського хана Тохти по-звірячому пограбувало й спалило міські будівлі та пристань Кафи. Генуезці встигли врятуватися морем. Генуезькій колонії в Кафі було завдано відчутного удару. Тільки після того, як у Золотій Орді запанував новий хан Узбек (1312-1342 р.р.), генуезці знову з'явилися на узбережжі Феодосійської затоки. Джерела розповідають, що у 1313 році в Орду було направлено спеціальне посольство з Генуї. Головним завданням послів було: домовитись з ханом про умови повернення генуезців на руїни Кафи [19,149].Ординці не заперечували. Як наслідок цього, Кафа, що відроджувалася, отримала з Генуї навий Статут в 1316 році. Розпочався новий період в історії генуезької колонії. В.Юргевич, аналізуючи Статут Кафи 1316 року, відзначав те, що він був сповнений надзвичайної обережності генуезьких володарів по відношенню до татар та венеціанців [50,831-832]. І це зрозуміло, бо ще пам'ятні були події 1308 року. Згодом генуезці почали відчувати впевненість у власних силах. Кафа, як і раніше, зайняла провідне місце у торгівлі, і, навіть, стала ключовим пунктом, своєрідним регулятором комерційних зв'язків всього чорноморського басейну. Головний потік східних товарів йшов тепер у Кафу через Тану (сучасний Азов), що знаходилася в гирлі Дону. Ще на початку ХІV століття заповзятливим генуезьким купцям вдалося придбати в Тані цілий квартал [37,158]. В ХІV столітті Кафу зв'язують міцні торговельні контакти з Руськими землями, Закавказзям, Малою Азією, Іраном [19,149]. Значне місце в торговому обороті міста займають продукти, що виробляються безпосередньо у Північному Причорномор'ї: овчина, шкіра, зерно, сіль, риба, ікра тощо. Прибутковою була торгівля невільниками. В ХІV столітті на ринку в Кафі щорічно продавали більше тисячі невільників. Тогочасні генуезькі джерела вказують, що у місті одночасно перебувало до п'ятисот невільників [19,150]. Кафа багатіла. Маючи сумний досвід спілкування з небезпечними сусідами - татарами і венеціанцями, генуезцям треба було забезпечити себе надійним захистом у місті. Вважається, що перші стіни з вежами у Кафі були зведені в 1342 році під час консульства Джіованні ді Скаффа. Таким чином, торгова генуезька еліта тепер мала змогу проживати в цитаделі, тоді як переважна більшість мешканців міста вимушена була жити за межами цих стін. Вони перші приймали удар наступного завойовника. Зазіхання кочовиків на багатство Кафи, знову принесло лихо мешканцям міста. У 1345 році золотоординський хан Джанібек зібрав велике військо і підійшов до стін Кафи. Ю.Гюбнер у своїй праці "Давня й нова Феодосія в санітарному відношенні", що вийшла з друку в 1875 році у Санкт-Петербурзі, приводить спогади Габрієля де Мюссі, правознавця, який жив у Криму з 1344 по 1346 роки й був свідком багатьох цікавих подій. Де Мюссі розповідає, про те, як військо хана Джанібека взяло місто в облогу, але Кафа здаватися не збиралася, бо, маючи вільний шлях до моря, не мала потреби ні в чому. Майже рік стояло татарське військо біля стін міста поки в їхньому стані не почалася епідемія чуми. Чорна смерть почала нищити ханське військо. У відчаю хан Джанібек наказав заразити Кафу. Труп померлого від чуми татарина був перекинутий через стіни міста за допомогою балісти. Чума вразила мешканців Кафи. Генуезці почали тікати з міста на кораблях, частина їх потрапила до Європи та на узбережжя Малої Азії, де також виникли після цього страшні епідемії. Безславно розбіглося і військо Джанібека із-під стін Кафи, котра на якийсь час стає майже безлюдною [41,21]. Кафа відродилася, і досить швидко. З другої половини ХІV століття починається новий період розквіту, що тривав більше ста років, аж до турецького вторгнення у 1475 році. Отже, на основі аналізу архівних матеріалів, писемних джерел ми приходимо до таких висновків: - з 60-70-х років ХІІІ століття розпочинається наступний етап генуезької колонізації чорноморських берегів Криму; - місцем створення колонії стала Феодосійська затока, де генуезці не без допомоги золотоординських володарів у 70-х роках ХІІІ століття міцно закріпилися в Кафі; - з перших років існування генуезької колонії, Кафа стає значним центром транзитної торгівлі, а згодом ця генуезька колонія стала ключовим пунктом, своєрідним регулятором комерційних зв`язків всього чорноморського басейну; - остання чверть ХІІІ - друга половини ХІV століття – це час відчайдушної боротьби між татарами, венеціанцями і генуезцями за право бути господарями на кримському узбережжі та контролювати торговельні чорноморські шляхи.
